ЗАНЕХА́ЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до занеха́яти. Дичавіла вона [країна], ставала пустелею, як її кам’яниста земля, занехаяна землеробом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 594); Поля в Хоми були занехаяні, заросли бур’яном (Збан., Любов, 1957, 13); Вже хто-хто, а Ярина знає, скільки сили пішло, щоб збудувати ферми, щоб підняти господарство, занехаяне в минулі роки (Жур., Звич. турботи, 1960, 208).
2. у знач. прикм. Який має ознаки недогляду, занедбаності. Пригадує вона, що вже давно не давала йому молока до каші, давно не варила нічого йому на вечерю, і в серці її ворушиться жаль до занехаяного старого (Л. Янов., І, 1959,405); -Занехаяний верстат, — сказав він, — тому й працює погано (Донч., VI, 1957, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 230.