ЗАНО́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до заноси́ти 1.
2. у знач. прикм. Брудний, несвіжий. Комірчик на шиї та рукавички були побгані, нечисті, неначе вона наділа на себе якесь чорне заношене плаття (Н.-Лев., IV, 1956, 323); Літом вона ходила у ватнику, зимою — в .. досить заношеному кожусі (Вол., Місячне срібло, 1961, 328).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 233.