ЗАОХО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заохо́тити. Заохочена пильною увагою слухачів, пустилась [Прохіра] оповідати про родинні відносини тих панів, яким продавала молоко (Коцюб., І, 1955, 263); Син тим часом став розпитувати про життя, і батько, заохочений його цікавістю, незабаром гомонів уже про те, що найдошкульніше його пече (Гончар, Тронка, 1963, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 236.