ЗАО́ЧНО. Присл. до заочний. — Знаєш, Герасиме, мій кирпатий Сократ (так Сагайда заочно величав Антоновича) знову оце проїхався по мені (Гончар, 1,1954, 306); [Пилип:] Цей рік я повчуся заочно, а потім зовсім поїду до інституту (Мороз, П’єси, 1959, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 237.