ЗАПАДНЯ́, і́, ж.
1. Пастка або інший пристрій для ловіння звірів, птахів. Птахами я займаюсь з самого дитинства. Ловив сам різними сітками та западнями. Вигодовував пташенят (Коп., Як вони.., 1961, 190); // перен. Безвихідне і загрозливе становище, в яке потрапляє хто-небудь унаслідок певних, звичайно хитрих, підступних дій когось. Чого огнем ми не спалили, То боги все те потопили, Тепер Троянці в западні (Котл., 1, 1952, 219); — Ти запровадив нас у сесю [цю] западню, відки ми вийти не можемо! (Фр., VI, 1951, 97).
2. діал. Провалля. — Опинився я, треба вам сказати, у такій якійсь страшній западні, що не то аби-м зроду коли бачив, але й у сні подібної не видав (Кол., Терен.., 1959, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 239.