ЗАПА́ЛЬЧАСТО, рідко. Присл. до запа́льчастий. -Ну й що Тарновський? — запальчасто заперечив Брюллов. — Самозакоханий невіглас і все! (їв., Тарас, шляхи, 1954, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 243.