ЗАПАМ’ЯТО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ЗАПАМ’ЯТА́ТИСЯ, а́ється, док. Зберігатися, утримуватися в пам’яті. Буває так, що одна година варта більше всіх даремно змарнованих літ, вона прекрасна і запам’ятовується назавжди (Цюпа, Назустріч.., 1958, 152); У молоді роки бува дуже запам’ятовується якась, здавалося б, дрібниця (Донч., VI, 1957, 609); Але дивно, з усіх, кого вона сьогодні бачила, чомусь найбільше запам’яталося їй лице старого пожежника (Жур., Вечір.., 1958, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 244.