ЗАПА́МОРОЧЛИВО. Присл. до запа́морочливий. Ганна Сильвестрівна поралася біля своєї газової плитки, запаморочливо пахтіли перелиті цукровим сиропом вареники (Сенч., Опов., 1959, 46); Фіалку, барвінок і сон ніхто ніколи не сіяв і не садив — вони виросли самі. І вони пахли над усе і запаморочливо — землею, прілим торішнім листям і сонячним теплом (Смолич, II, 1958, 11); Знову і знову з хвилюванням, не меншим, як і першого разу, переживав [Павлуша] запаморочливо приємні події (Головко, II, 1957, 377).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 244.