ЗАПА́СКА, и, ж.
1. Жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру (перев. вовняної), що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки. — Як йде [Солов’їха], то запаска на ній так і розійдеться спереду на обидва боки (Н.-Лев., II, 1956, 8); Причепурившись.., огорнувши стан святковою запаскою, дівчина немов іншою стала (Ле, Наливайко, 1957, 10); * Образно. І небо і земля — усе одпочива, Все ніч під чорною запаскою хова (Г.-Арт., Байки.., 1958, 49).
2. діал. Фартух. А побіч нього стояла його жінка з меншою дитиною на руках і запаскою обтирала сльози (Фр., І, 1955, 362).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 247.