ЗАПАСНИ́Й, а́, е́.
1. Заготовлений, залишений як запас (у 1 знач.) або виготовлений на випадок потреби. Жук устав; витяг скриньку.., вийняв запасний тютюн (Мирний, І, 1954, 336); Порадившись між собою, брати притягли звідкись ще й запасне колесо і його теж поклали на воза (Гончар, III, 1959, 73); З придбанням колгоспами сільськогосподарських машин великого значення набуває безперебійне постачання запасних частин (Колг. Укр., 5, 1957, 4); Максим підійшов до верстата.. Інструмент, запасні різці — все на місці (Ткач, Арена, 1960, 176); // Виготовлений, зроблений поряд з основним; додатковий. Вагони стояли на запасній колії маленької степової станції (Собко, Вогонь.., 1947, 148); Побіг [Артем] з обома хлопцями завалювати ще й запасний хід до інкерманської штольні (Кучер, Чорноморці, 1956. 538); // військ. Який перебуває в резерві, резервний. Перспектива опинитися в запасному полку, куди, напевно, його пошлють, ніяк не вабила (Головко, II, 1957. 450); // спорт. Який заміняє кого-небудь з основного складу команди, признач. для заміни. До семи корінних грачів припасувалося четверо нових, із запасних (Ю. Янов., І, 1958, 482).
2. діал. Запасливий. Ось у Цвіляка можна купити: се люди запасні; а більш нема ні в кого (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 247.