ЗАПЛА́КАНИЙ, а, е. Із слідами сліз, змочений сльозами; розпухлий, почервонілий від плачу (про обличчя, очі). Софія закрила вид щільним вуалем, бо мала змарнілий вид і червоні, заплакані очі (Л. Укр., III, 1952, 539); На вогневу по бездротовому телеграфу уже полетіла звістка, ..що в тилах мінометників спить на канапі смертельно втомлена, заплакана дівчина — суджена Брянського (Гончар, III, 1959, 191); * Образно. Не раз прокидалися уночі батьки і припадали до заплаканих вікон старими очима… (Мик., II, 1957, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 261.