ЗАПЛИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до заплива́ти2.
Заплива́ючі грунти́ — грунти, для яких характерне запливання. На важких запливаючих грунтах західних областей та Полісся весною зяб під овочеві культури, як правило, переорюють (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 263.