ЗАПЛЮСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ЗАПЛЮСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док. Підсил. до заплю́скати. На розгарячіле чоло впала важка крапля — одна, друга, третя, і враз водяний шквал з неба зашумів, заплюскотів довкола (Кол., Терен.., 1959, 369); Клень заплюскотав і забовтався страшенно, і Едмунд, не можучи вдержати його одною рукою,.. потонув ураз із ним (Фр., III, 1950, 12); // безос. За очеретом заплюскотіло. Злякано загуркотіли весла (Вас., II, 1959, 299).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 266.