ЗАПЛІ́СКУВАТИ1, ую, уєш, недок., ЗАПЛЕСКА́ТИ, ещу́, е́щеш, док., перех.
1. Обливати, оббризкувати чим-небудь рідким. Заплескав багном бороду, новий мундир (Руд., Вітер.., 1958, 95).
2. Прибивати поверхню грунту (про дощ). Земля затужавіла, дощі заплескали, сапачкою не вгризеш (Горд., II, 1959 З35).
ЗАПЛІ́СКУВАТИ2, ує, недок., ЗАПЛЕСНУ́ТИ, не́, док., перех., розм. Обливати, заливати водою. Ні променя навіть, ні гуку людського, Реве лишень вітер в одно, Скажено запліскує човна (Граб., І, 1959. 58); * Образно. Навіть не почув вибуху, мене заплеснула вогняна хвиля, повернула день у ніч (Мушк., Серпе.., 1962, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 264.