ЗАПОВЗЯ́ТІСТЬ, тості, ж. Влястивість за знач. заповзя́тий. Намірялася [Барбара] прихильністю жіночою втихомирити Наливайка, а заповзятість його звитяжну одягти в кунтуш польського шляхтича (Ле, Наливайко, 1957, 285); Радився [Корній Іванович] з давніми друзями, як спрямувати дальшу освіту вихованців школи, що з такою заповзятістю взялися до роботи на фермі (Вол., Місячне срібло, 1961, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 268.