ЗА́ПОРТОК, тка, ч., розм Яйце-бовтун, з якого не може вивестися курча. * Образно. [Маня:] Він нині носиться зі своєю таємницею, як тота курка з яйцем. Не тре [треба] перешкоджувати, бо вийде запорток (Фр., IX, 1952, 16); // Уживається як лайливе слово. — Виродок іде! — кричить, забачивши здалека Чіпку, білоголовий миршавенький хлопчик. — Запорток! — підхопить другий… (Мирний, II, 1954, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 274.