Запосяга́ти, га́ю, єш, сов. в. запосягти́, гну́, неш, гл. = Засягати, засягти. Показує хлопчика гарненького та сліпенького на обидва ока — і воно само одно очко кіхтиком продирає, щоб світу божого запосягти. Г. Барв. 513.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 84.