ЗАПО́ЄМ, присл. Не відриваючись, із захопленням, надміру. Працював я, по більшості, безалаберно, запоєм, часом по кілька днів і ночей підряд (Вас., IV, 1960, 59); Читав він запоєм, ..читав усе, що потрапляло до рук (Донч., II, 1956, 81).
Пи́ти запо́єм див. пи́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 271.