ЗАПРА́ВКА, и, ж.
1. Те саме, що запра́влення і заправля́ння1. Для заправки машин водою, пальним і мастилом користуються спеціальним заправним інструментом і інвентарем (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 84); — А ти таку машину винайди, щоб заправку [мартенівської печі] й усякі присадки сама робила, а ти б тільки командував (Собко, Біле полум’я, 1952, 206).
2. Те, чим заправляється що-небудь. В печі подана заправка. Час, мов іскра, проліта. Що ж, нехай ця друга плавка Буде швидкісна, як та (Шпорта, Вибр., 1958, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 275.