ЗАПРОПА́ЩЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запропасти́ти1; // у знач. прикм. Запропащений рукопис.
ЗАПРОПА́ЩЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запропасти́ти2; // у знач. прикм. Хлопи не відмовили почесної, пізналися на честі, сказали й свою, випили одну, другу, аж приємніше їм стало в сім куп’яку [гурті] запропащених душ (Ков., Тв., 1958, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 280.