ЗА́ПРЯГ, у, ч.
1. Запряжені коні або інші тварини. В руках у австрійських солдатів були не гвинтівки, а коси, і замість батареї гармат, край села на белеб-ні стояли жниварки із запрягом (Смолич, Мир.., 1958, 466).
2. Збруя, упряж. з четвертого боку майдану розташувалися військові споруди: ..склепи на зброю, порохові льохи, комори на кінський запряг та всякий припас (Тулуб, Людолови, І, 1957, 402).
У за́прягу — в упряжі, в запряженому стані (про коней або інших тварин). Гуцульські коні широко використовуються як верхові, під в’юком і в запрягу на транспортних і сільськогосподарських роботах (Колг. енц., 1, 1956, 608).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 282.