ЗАПУСТІ́ННЯ, я, с. Дія та її результат за знач. запусті́ти. Нелюдські вчинки білих рабовласників, їх могутність і жорстокість спричинялись до запустіння цілих океанських архіпелагів (Довж., Зач. Десна, 1957, 440); Порожні вулиці, колись Мабуть і людні, і веселі, Ознаки запустіння скрізь: З садів, городів буйна зелень Позаростала де й не слід (Шер., Дорога.., 1957, 140); Вулиць ніхто не прибирав з давніх-давен, і нікого, як видно, не турбувало це повне запустіння і нечувана неохайність (Гжицький, У світ.., 1960, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 284.