ЗАПІКА́НКА, и, ж.
1. Горілка, заправлена прянощами і витримана певний час у гарячій печі. — Що мені благочинний! Я тут благочинний на всю волость! — репетував писар, випивши запіканки чарок зо три (Н.-Лев., IV, 1956, 138).
2. Страва, що готується способом запікання. Особливо славився ресторан своєю запіканкою з локшини з курятиною (Загреб., Європа 45, 1959, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 259.