ЗАРА́ННІЙ, я, є. Дуже ранній; передчасний. Те слово гаряче Й натхнуло відвагу у серце хлоп’яче, Що тра пильнувать і кохати родину, Нехибно за неї стоять до загину, Хоч би й довелося в заранню могилу Зложити юнацьку, надламану силу! (Стар., Вибр., 1959, 39); Трохи зараннє материнство надломило юність Барбари, вона ніби постаршала (Ле, Наливайко, 1957, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 288.