ЗАРОБІ́ТОК, тку, ч.
1. Те, що зароблене, плата за виконану роботу. [Xимка:] А він, — бог його знає! — де свої заробітки діває (Мирний, V, 1955, 239); На мої тодішні заробітки ми, правда, могли б прожити обоє (Л. Укр., III, 1952, 700); Антон нагодився було зайти до Хомашихи по заробіток (Чорн., Потік.., 1956, 8); Йосиф ніколи не забуде того вечора, коли Вронко.. поклав перед мамою, як це колись робив батько, свій перший тижневий заробіток (Вільде, Сестри.., 1958, 151).
2. перев. мн. Праця, на яку наймається хто-небудь з метою заробити (у 1 знач.), підробити (у 2 знач.). Літа минають, Потроху діти виростають, І виросли, і розійшлись На заробітки, в москалі (Шевч., II, 1953, 195); Воно не так страшно без свого хліба, коли б заробіток був! (Коцюб., І, 1955, 87); Їй трохи страшно було туди їхати [в місто], але ж там був заробіток, а тут уже відбули жнива, то не дуже треба найманих рук (Гр., II, 1963, 261); В усі боки шарпався чоловік, щоб роздобути копійку, ходив на заробітки і в Таврію, і в Крим, і в Одесу, і в Молдову (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 293.