ЗАРУМ’Я́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАРУМ’Я́НИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Робити рум’яним, викликати рум’янець. Мороз зарум’янив і без того свіже її лице (Мирний, III, 1954, 295).
2. Запікати, засмажувати до утворення світло-коричневої шкуринки; загнічувати. Зарум’янити пиріжки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 297.