ЗАРІ́БОК, ЗАРО́БОК, бку, ч., діал. Те саме, що заробі́ток. Коли б не пожежа і не голодний рік, він уже мав би свою хату і якісь статки, та всі його зарібки пішли на хліб і дерево (Стельмах, І, 1962, 228); [Антей:] Бач, спів, музика й слово — мій зарібок, та хист мій я таки ціную вище, ніж тії гроші, що приходять з нього (Л. Укр., III, 1952, 416); Степан свій грунт в оренду здав Та й на зарібки в Борислав Пішов, щоб стільки заробить — Конята й віз який купить (Фр., XIII, 1954, 406); І пригадалися Рудому цей самий шлях і давній час, як він з Чернігівщини, з дому, прийшов на заробки в Донбас (Уп., Вірші.., 1957, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 291.