ЗАРІ́З, у, ч.
1. Різання, забій (свійської птиці, свійських тварин). Показувала [голота] їм таємні схови, де багаті газди переховували вгодованих, призначених на заріз свиней (Вільде, Сестри.., 1958, 19); * У порівн. [Зінька:] Везли мене до шлюбу, мов на заріз: сторгували й продали, ніби поле чи деревину!.. (Кроп., II, 1958, 36).
Годува́ти як (мов) на заріз́ — дуже ситно, щедро годувати. Найме йому кухаря, щоб годувати Славка як на заріз (Март., Тв., 1954, 308).
2. перен., розм. Безвихідне, скрутне становище. Друкарські «помилки» — для авторів заріз (Еллан, І, 1958, 160); Все може трапитись, адже машини можуть відстати.. Добре, як добре, а коли бездоріжжя, бескеття? Заріз! Тоді додаткова сотня мін була б як нахідка (Гончар, III, 1959, 312).
До зарі́зу — дуже, конче. Тепер вже до зарізу потрібне об’єднання наших партійних організацій, особливо — в передбаченні повстання (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 219); — О, гранати!.. Потрібні до зарізу. Ми вже п’ять контратак відбили!.. (Гончар, III, 1959, 360).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 292.