ЗАСВО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засво́їти. Йон ззирнувся з жінкою. Та, з засвоєним в останні часи загадковим виглядом, здвигнула плечима (Коцюб., І, 1955, 271); У них були чудові голоси і хороша манера співати, засвоєна від батька (Моє життя в мист., 1955, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 303.