ЗАСИЛА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Пас. до засила́ти 1-3. — То, — кажу йому, — мов писання, що до газет колись засилалось (Мирний, IV, 1955, 382).
2. розм. Просити згоди на шлюб у дівчини, жінки або її батьків через старостів. [Лукаш:] Готуйте, мамо, хліб для старостів, — Я завтра засилаюсь до Килини! (Л. Укр., III, 1952, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 305.