ЗАСИНІ́ТИ, і́є, док.
1. Почати синіти, набувати синього кольору. Пролетіли чорні хмари. Небо засиніло… (Рудан., Тв., 1956, 76); Ясніше засиніло над головою безхмарне небо (Збан., Малин. дзвін, 1958, 4).
2. Виділитися синім кольором, з’явитися (про щось синє). Далеко на південь засиніли смугою гори, вкриті лісом (Н.-Лев., І, 1956, 408); Паркан високий переді мною засинів (Сос., II, 1958, 409).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 305.