ЗАСКА́ЛИТИ див. заска́лювати.
ЗАСКАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех. Те саме, що заска́бити. Заскалить собі дитина ногу. Кілька раз на день, як ходить, Вийме терен та й гадки не має (Фр., XIII, 1954, 455); — Пальця заскалив, а прикидаєшся, що вбитий! Теж мені — герой!.. (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 433).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 311.