ЗАСЛА́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Той, хто покараний засланням, перебуває на засланні. У роки заслання Шевченко близько здружився з багатьма польськими діячами, політичними засланцями (Мист., 3, 1955, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 313.