ЗАСЛЬОЗИ́ТИСЯ, ожу́ся, ози́шся, док.
1. Наповнитися, зволожитися слізьми (про очі). Очі засльозилися од утоми, а повіки набрякли й обважніли (Головко, II, 1957, 291); Першою схлипнула Шура, а потім засльозилися оченята і в Лесі (М. Ол., Леся, 1960, 47).
2. діал. Заплакати. Параска в шанобі позирала на свого чоловіка, розчулена, зарум’янена аж засльозилася, рада й горда, що найшла собі захист (Горд., II, 1959, 244); * Образно. Засльозились шибки на вікнах (Коз., Серце матері, 1947, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 316.