ЗАСМА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до засмали́ти 1-4. Тижнів там через два, чи що, вернувся він додому, засмалений сонцем (Мирний, І, 1949, 190); Обличчя [Марії] засмалене весняними вітрами (Панч, В дорозі, 1959, 237).
2. у знач. прикм., рідко. Те саме, що закіптяві́лий. Тендітна Ділі, обережно ступаючи по підлозі, внесла засмалений чайник (Досв., Вибр., 1959, 247).
3. у знач. прикм. Який засмалився, загорів на сонці й вітрі. Засмалені матроси співають на палубі про не відкриті ще землі, зелені тропічні країни (Гончар, І, 1954, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 317.