ЗАСПОКО́ЮЮЧЕ. Присл. до заспоко́юючий 2. Його лагідний голос заспокоююче впливав на присутніх (носу., Вибр., 1959, 327); Вона заспокоююче гладила доцю по плечах (Тют., Вир, 1964, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 326.