ЗАСПОТИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Почати спотикатися; // Заходи́ти, забі́гати, спотикаючись. Ранком Катерина постукала в шибку.. Франка швидко одяглася, схопилась відчиняти двері і, як на похмілля, заспотикалася по хаті (Чорн., Потік.., 1956, 41).
2. Заговорити, затинаючись. — Мусію! Слухай мене, Мусію… — заспотикалася [Настя], шукаючи таку відповідь, яка б не зразу його приголомшила… (Речм., Весн. грози, 1961, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 326.