ЗАСРІ́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засрібли́ти. Вона замилувалася краєвидом, засрібленим вранішнім промінням великого кола жевріючого сонця (Ле, Хмельницький, І, 1957, 66); Надворі ніч, тиха весняна ніч, засріблена місяцем (Загреб., Європа 45, 1959, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 326.