ЗАСТАВЛЯ́ТИСЯ1, я́юся, я́єшся, недок., ЗАСТА́ВИТИСЯ, влюся, вишся, мн. заста́вляться; док.
1. тільки 3 ос. Заповнюватися чим-небудь у великій кількості. Кулаком Лебідка як ударить по столу, так стіл зараз і наставився наїдками та напитками всякими (Укр.. казки, легенди.., 1957, 163).
2. Загороджувати себе, прикриватися чим-небудь. Чимраз густіше летіли удари на щит князя Кирила. Даремно намагався він заставлятися від них мечем (Оп., Іду.., 1958, 705); Той заставився рукою напоперек (Фр., VIII, 1952, 241).
ЗАСТАВЛЯ́ТИСЯ2, я́юся, я́єшся, недок., ЗАСТА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. заста́вляться; док.
1. розм. Закладатися, битися об заклад.
2. тільки недок. Пас. до заставля́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 327 - 328.