ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ1, я́ю, я́єш, недок., ЗАСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. застано́влять; док., перех.
1. розм. Ставлячи у великій кількості, заповнювати, захаращувати що-небудь чимсь. Возами Застановлять і бір, і шлях, І греблю.. над берегами (Щог., Поезії, 1958, 360).
2. розм. Загороджувати, закривати. Себе б більш треба лаяти, що, не роздумавши і не розглядівши, ..застановили людям дорогу (Кв.-Осн., II, 1956, 145).
3. діал. Ставити. На зорі мене збудили до корови, хліб замісити, в хаті прибрати, страву застановити (Барв., Опов.., 1902, 92).
ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ2, я́ю, я́єш, недок., ЗАСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. застано́влять; док., перех., розм. Те саме, що заставля́ти2. Став [козак] шинкарці молодій за цебер меду застановляти [обушок] (Укр.. думи.., 1955, 75); [Перепадя:] Покійний Тхір — коли знали — застановив мені її [луку] аж на 10 літ (Мирний, V, 1955, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 328.