ЗАСТЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до застели́ти. Отець Палладій попросив гостя сісти за стіл, застелений білою скатертиною (Н.-Лев., III, 1956, 368); За кілька хвилин щілина готова, дно її застелене пахучою травою (Гончар, І, 1954, 115); Червоненький будиночок Бови.. був просто перед застеленими слізьми Юриними очима (Смолич, II, 1958, 100); // засте́лено, безос. присудк. сл. Йому застелено постіль на канапці. (А.-Дав., За ширмою, 1963, 210); Світ нам застелено чорною хмарою (Олесь, Вибр., 1958, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 328.