ЗАСТОРО́НОК, нку, ч. Бокове місце, відділення у клуні, хліві, амбарі і т. ін. для складання чого-небудь. Наймити винесли снопи з засторонків, чисто вимели всю клуню (Н.-Лев., III, 1956, 74); Розчистили у хліві порожній засторонок під готові рубанці. Учні.. занесли перші оберемки дров (Збан., Малин. дзвін, 1958, 76); Беру Освальда під руку й веду його в невеличкий сарайчик, де в засторонку лежить трохи сіна (Кол., На фронті.., 1959, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 332.