ЗАСТУПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАСТУПИ́ТИСЯ, ступлю́ся, сту́пишся; мн. засту́пляться; док.
1. за кого — що і без додатка. Захищати, боронити кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін. Христя завжди заступалася за Чіпку (Мирний, І, 1949, 365); [Ганна:] Це правда, що як хто заступається, то ніби ще болячіш робиться!.. (Кроп., II, 1958, 21); — Ви всі за неї заступаєтеся, всі проти мене, всі на мене нападом (Л. Янов., І, 1959, 155); Довго кричали [батько], а далі хотіли матір батогом ще бити, та Хівря заступилася (Григ., Вибр., 1959, 92).
2. тільки 3 ос., діал. Заповнюватися. Улиця упродовж людьми заступилася (Вовчок, І, 1955, 174).
3. тільки недок. Пас. до заступа́ти 1, 4. Поступово зоряне таврійське небо вже заступалось палаючими хмарами (Гончар, Таврія, 1952, 100); На заводі застала [Надія] небувале збудження.. Нічна зміна заступалась ранковою, але ніхто не розходивсь (Баш, Надія, 1960, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 337.