ЗАСУДО́МИТИ, ить, док., перех. і без додатка. Почати судомити, корчити; // безос. Пан обозний.. так дуже зціпив зуби, аж у щелепах засудомило, але й на цей раз оглядно змовчав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 338.