ЗАСУМО́ВАНИЙ, а, е, діал. Сумний. Іван після прощання з Фенною йшов якийсь засумований (Фр., І, 1955, 53); * Образно. Лісом колисався шум вічно засумованих сосен (Коб., II, 1956, 532).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 339.