ЗА́СІДКА, и, ж. Те саме, що заса́да1. Я вже збирався вийти з своєї засідки та покликати прикордонників (Збан., Мор. чайка, 1959, 168); В нашому районі добре полювання. З дому пишуть, що збираються до засідок на вовків (Сміл., Зустрічі, 1936, 113); Підходили до табору обережно. Усяке могло бути. Може, вже десь чатує засідка (Гжицький, Опришки, 1962, 182); Він мав вести їх такими стежками, щоб не наскочити на ворожу засідку (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 48).
На за́сідку іти́ (піти́ і т. ін.) — обирати приховане місце для очікування слушного моменту, щоб напасти на когось. — Я вам привів четвертого, завтра на засідку підете разом, завтра пощастить (Ю. Янов., І, 1954, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 309.