ЗА́СІ́К, а, ч. Відгороджене місце в коморі, зерносховищі і т. ін. для зсипання зерна або великий і високий, звичайно нерухомий ящик з лядою для зсипання зерна, борошна. Тріщать од збіжжя в Опанаса Засіки, клуні і токи (Г.-Арт., Байки.., 1958, 127); Вона, як та дзига, крутилася, наказувала робочим, щоб, вигрібаючи із засіків борошно, не дуже мірки вивершували й насипали в підставлені людьми мішки та лантухи (Мирний, IV, 1955, 256); Юхим висипав зерно у засік (Чорн., Потік.., 1956, 243); В труді росте комуністична слава, і кожний з нас для радості живе, зерно, що ллється в засіки держави, говорить нам про щастя трудове (Сос., Щастя.., 1962, 22); * Образно. Зрідка пролітав сніжок, тихий, пухнастий, — останні запаси вимітає із небесних своїх засіків зима (Гончар, II, 1959, 181); // Взагалі відгороджене місце для зберігання чого-небудь. Картоплю зберігають у засіках на 10-15 т, насінну — шаром не більш як 100 см, продовольчу — 150 см (Колг. енц., І, 1956, 439).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 309.