ЗАТАМУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. заст. Затриматися де-небудь. Пішов і затамувавсь там (Сл. Гр.)
2. рідко. Закінчитися, припинитися. Аж коли запалала хата вся заразом, тоді затамувався дитячий плач, вереск з хати (Ле, Мої листи, 1945, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 341.