ЗАТАРАХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Підсил. до затара́хкати. Надворі затарахкотів легкий візок, забрехали собаки (Н.-Лев., III, 1956, 34); Я так затарахкотів у двері, що крик ущух, грюкнули двері в квартирі (Вишня, І, 1956, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 342.