ЗАТЕПЛИ́ТИСЯ, иться, док., розм. і. заст. Загорітися (про слабкий вогонь свічки, лампадки); // Засвітитися (про слабке світло); // безос. Тільки-но затеплиться у вікні, мама вже на ногах, сніданок готує (Збан., Доля, 1961, 211).
2. перен. Сповнитися яким-небудь добрим, приємним почуттям. Серце художника, переповнене жалем, затеплилося ніжністю (Вол., Озеро.., 1959, 166); Широка посмішка розлилася по обвітреному обличчі [солдата], очі приємно затеплилися (Кочура, Зол. грамота, 1960, 410).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 345.